Мені, як військовому, який пройшов АТО і з першого дня повномасштабної війни залишається в строю, прикро спостерігати, як деякі наші побратими системно знецінюють українську армію під виглядом критики вищого командування. Іноді хлопців заносить. Це факт. Не мені читати вам нотації — ви не мої підлеглі. Але мушу нагадати: постановка завдання на стратегічному, оперативному рівні — це напрямок, мета, стрілка на карті. За кожною такою стрілкою стоїть ланцюг причин і рішень — розвіддані, загальна обстановка, баланс сил. Це не забаганка і не свавілля. Далі — відповідальність командира тактичного рівня: роти, батальйону. Саме він повинен деталізувати завдання, проаналізувати можливості, відіграти сценарії і діяти. Сам. Бо в цьому й полягає суть командирства. Так, є задачі надскладні. Є командири сильні, є — слабші. Але назвався командиром — тягни хрест. Узяв булаву — неси відповідальність. У нас у всіх болить. Але простіше за все — скласти руки, нічого не вирішити й обілляти брудом тих, хто вище. А діяти — складно. Це важко. Це болить. Це виснажує. Але саме дія — це суть командирської роботи.
Не емоція. Не пост. Не образа. Іноді доводиться змушувати інших. Іноді — приймати рішення, за які не подякують. Але без цього — не буде ані порядку, ані перемоги. Дисципліна — це не формальність. Це кістяк армії. Без неї ми розвалимось раніше, ніж доб’ємось справедливості. Тому, панове офіцери, панове командири — тримайте стрій. Легко не буде. Але саме зараз — той момент, коли армія повинна залишатися армією. Не групою блогерів, не спільнотою вільних стрільців, а силою, що здатна перемагати. І наостанок — як офіцер звертаюсь до Верховного Головнокомандувача: задля збереження бойової дисципліни і керованості — варто запровадити суворі обмеження на публічне обговорення бойових завдань, хід операцій і оцінку командування.
Армія — не форум. Війна — не місце для особистих шоу. Все має свою межу!
КОМАНДИР 225 ОКРЕМОГО ШТУРМОВОГО ПОЛКУ майор Олег Ширяєв
